ПОРАДИ БАТЬКАМ
1.Для дитини ви-зразок мовлення,адже діти вчаться мови,наслідуючи,слухаючи,спостерігаючи.
Ваша дитина обов*язково говоритиме так,як ви.
2.дитина успішно засвоює мову в той момент,коли дорослі слухають її,спілкуються з нею,розмовляють.
Виявляйте готовність слухати.Якщо роль слухача вас втомлює,якщо ви поспішаєте,не забувайте:терпіння,
виявлене вами в дошкільний період,суттево полегшить ваші проблеми в майбутньому.
3.Приділяйте дитині якомога більше часу.Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі
та успішного мовного спілкування поза сімєю.Відступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший
процес розвитку дитини в школі.
4.Не забувайте,що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою,безпеки та любові.
5.У кожної дитини свій темперамент.свої потреби.інтереси.симпатії та антипатії.Поважайте її неповторність.
6.Ставте для себе та для дитини реальні завдання.Ведіть та спрямовуйте,але не підштовхуйте.
7.Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів:вона повинна бачити,
слухати торкатися руками.куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.
8.Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м*язів руки аби їй було легше опановувати письмо.
Для цього необхідно вирізати,малювати,зафарбовувати,будувати,складати невеликі за розміром деталі,
зображення тощо.
9.Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.Гра-це її провідна діяльність,це
її робота.Л.Виготський зазначав:"Чим краще дитина грається тим краще вона підготовлена до навчання в школі".
10.Допомагайте дитині осягнути склад числа.Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше.
Нехай вона рахує до 10-20,але їй вкрай необхідно розуміти,знати,з яких чисел можна скласти 5,а з яких-7.
Це є основою понятійного розуміння основ арифметики,а не механічного запам*ятовування.
11.Працюйте з дитиною над розвитком її пам*яті,уваги,мислення.Для цього сьогодні пропонується багато ігор ,головоломок,лабіринтів
тощо.
12.Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов*язково дотримуйтеся його виконання всіма членами родини.
13.Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.
14.Неохідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку
всіх членів родини.
15.Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини.Оцінюйте її результати адекватно.і доводьте це до її відома.
Рекомендації для батьків
Як треба поводитися з дитиною, яка боїться?
1.Зясуйте причину страху.
2.Вибираючи виховні заходи,ураховувати,що страхи мають
мимовільний і неусвідомлений характер.
3.Памятати, що маля не може керувати своєю поведінкою і
не володіє собою, тому словесні переконання неефективні.
4.У жодному разі не карати дитину.Як би ті,хто карає
малюка, могли уявити, що вночі вони перетворяться в Бабу Ягу та бармалея, вони
б набагато лояльніше вибирали методи виховання
5.Не залякувати маля навіть тоді, коли батьки самі
побоюються за його безпеку.
6.Не нагадувати дитині про страх.Не зловживати читанням
казок і переглядом кінофільмів.
7.Навчити терпимості до страхів і оволодіння ними, а в певних випадках і
протедії джерелам страху (наприклад забіяку, якого дитина боїться, можна залякати самому, а не просто
відступати перед ним).
8.Якщо маля боїться темряви й замкнутого простору,
запаліть лампу відчиніть двері, побудьте поруч із ним.
9.Щоб дитині було не страшно спати, нехай улюблена
іграшка засне в її ліжечку.
10.Постарайтеся залучити дитину до гри, де б страшне
здалося смішним і буденним.
11.Якщо дитина боїться темряви, пограйтеся знею в темній
кімнаті в розвідника, якщо дитина боїться лікаря-у лікарню.
Головне-гра повинна бути цікавою й переконувати дитину в
тому, що її страх-даремний.
12.Дайте дитині олівці,нехай вона малює свої страхи, доки
не звільниться від них.
13.Головне-не примушуйте дитину робити те, що вона ще не
всилах зробити.
Як не треба поводитися з дитиною, яка боїться?
1.Залякувати й
карати з метою виховання.
2.Не звертати
уваги на страх дитини й не намагатися допогти подолати його.
3.Перевантажувати
фантазію та уяву, страхаючи малюка казками й історіями.
4.Передавати свій
страх дитині.
|
