ЯК НА ВЕЛИКДЕНЬ

МЕТА:

Закріплювати вміння дітей водити ляльки і говорити текст чітко, виразно, перевтілюватися в образи різних персонажів, розвивати артистизм.

Дійові особи: Дід, Баба, Оленка, Василько.

ХІД ВИСТАВИ:

Ведуча. Жили – були дід та баба. Діда звали Палажка, а бабу – Параска. А щоб їм було не так самотньо, взяли вони др. себе онучку Оленку. Вона допомагала стареньким, ходила в магазин за продуктами, в аптеку по ліки. Якось перед неділею ходила Оленка на базар і побачила там кошик із писанками. Писанки були різного кольору, з різними узорами. Прибігла вона додому і розповідає бабусі.

Оленка. Бабусю, яку я красу на базарі бачила! Там стояв повен кошик із різними писанками!

Бабуся. Ой, онученько. Я ж зовсім забула. Стара, та й не дивно. Скоро ж Великдень! А на Великдень ти ж знаєш треба писанки приготувати і подарувати їх похресникам.

Оленка. А чому яйця потрібно розмалювати, бабусю? Невже не можна їх просто зварити і з'їсти?

Бабуся. Звичайно, можна. Але з писанками пов’язана така давня історія. Діду, може ти розповіш? А я побіжу і подивлюся, чи не знесли кури яєчка? (Зникає)

Дід. Зараз, зараз, Оленко. Ось сяду, відпочину. А ти послухай. У давнину, коли країною правили імператори (або царі) вони забороняли Боже слово. В існування Ісуса вони не вірили і дуже переслідували Христових вірників. Одного дня до храму зайшла свята Марія-Магдалина. Вона дала в руки імператору куряче яйце і сказала: "Христос Воскрес". А той відповів: "Ніхто не може воскреснути. В це важко повірити як і в те, що біле яйце може стати червоним". Імператор не встиг і договорити, як яйце стало червоним.

От так, онученько!

(Заходить бабуся)

Бабуся. Ну як у вас справи?

Оленка. Яку цікаву легенду ви розповіли, дідусю! Бабусю, а я б теж хотіла спробувати зробити червону писанку, можна?

Бабуся. Звичайно. От диви, курочка і яйце знесла. Можеш малювати.

(Оленка малює і співає)

Гарна писанка у мене

Мабуть, кращої нема.

Бабця тільки помагала,

Змалювала я сама.

Змалювала дрібно квіти,

Вісім хрестиків малих,

Ще й дрібнесеньку ялинку

Й поясочок поміж них.

(Забігає Василько)

Ого, привіт! (До дітей). Здрастуйте малята –хлопчики й дівчата. А чи ви мене впізнали?

Оленко, а ти що робиш?

Оленка. Що, що, не бачиш? Писанку малюю, Великдень же скоро!

Василько. Ого, які квіти гарні! А давай і я тобі поможу. Ось з цієї сторони давай домалюю саблю, а з цієї – машину. А отут – камаз. От гарно буде.

Оленка. Е ні! Ти Васильку, в школу вже давно ходиш, а в голові одні тільки ігри. На писанках прийнято малювати квіти, різні узори. А ще в давнину, писанки клали у воду, а потім нею умивалися дівчата, щоб були ще красивішими.

Бабуся. Ну як діти, сподобалося вам розмальовувати яєчка?

Василько і Оленка. Дуже, бабусю!

Бабуся. Але час і за роботу братися.

До нових зустрічей.

Гра з дітьми "У сліпця" (2 дітей із зав’язаними очима шукають дерев'яну писанку).

ОБДАРОВАНА ДИТИНА

ЗМІСТ:

  I.            Обдарованість – що це таке?

II.            Музично-обдарована дитина в ДНЗ

III.            Методи і прийоми роботи з обдарованими дітьми

IV.            Висновок

Обдарована дитина

Обдарована дитина! Яка вона? І як з нею працювати? Думаю, що кожен педагог-практик не раз задумувався над цим питанням.

По-перше, давайте трішечки розкриємо поняття «обдарованість». У сучасній психолого-педагогічній науці виділено декілька постулатів, яких нам з вами потрібно дотримуватись:

- кожна психічно нормальна дитина в чомусь здібна (чи в математиці, чи в музиці, а можливо вона хороший організатор)

- значний обсяг знань, умінь і навичок – це не безпосередній показник здібності дитини. Показником є здатність дитини легко засвоїти, уміло застосувати в житті набуті знання та вміння.

- чим різноманітніше середовище, в якому знаходиться дитина, тим яскравіше виявляються її здібності. Учені стверджують: обдарованість проявляється в процесі діяльності. Тому дуже важливо поєднувати різні види творчості: художню, мовленнєву, соціальну.

Дотримуючись цих правил, необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості дитини, базуватися на науковому підході до розвитку здібностей дошкільника. Дуже важливо створити умови для поєднання інтелектуального розвитку з фізичним, естетичним розвитком. Не обмежувати розвиток дитини лише однією сферою, збалансувати види діяльності. Це допоможе дітям розширити свої можливості, свій досвід.

Працюючи декілька років по темі «Обдарована дитина» я прийшла до такого висновку: «Не виділяти її з-поміж інших на групових заняттях, а надавати всім дітям рівні можливості. А вже на індивідуальних, чи міні-заняттях (де займаються декілька чоловік) допомагати їм розкрити свій талант. Не фіксувати увагу дитини на її обдарованість, не звеличувати її за це, ставитися до її таланту як до природного явища. Доцільним буде підкреслити старанність, докладання зусиль для того, щоб досягти успіху.

Музично-обдарована дитина проявляється у віці 3,5-4 роки. Вона характеризується підвищеною музичною активністю. Ще не вміючи правильно вимовляти слова, наспівує уривки пісень. Її творчість проявляється і в музичних рухах. Вона з задоволенням і танцює, і співає, і грає на д.м.і.

У старшому дошкільному віці її музичні інтереси вже більш сталі. Вона з задоволенням копіює відомих артистів, співає уривки з їх пісень, вміє перевтілитися в інший образ. На музичних заняттях її можна порівняти з «губкою, яка все впитує», а потім все вихлюпне у перерві між заняттями.

На початкових стадіях роботи з обдарованими дітьми я стараюся працювати над розвитком емоційного слуху і ритму. Добираю відповідний музичний репертуар. Для розвитку чіткої дикції відбираю короткі поспівки, у яких дитина може попрацювати над чіткою вимовою слів.

Все це виконується у повільному темпі. Коли вже бачу, що музична мова правильна і виразна, дитина чує мелодію і доносить її до слухача, тоді можна приступати до художньої сторони.

Дуже важливо навчити дитину правильно дихати – розуміти, що таке «пофразове» дихання. Результатом цієї копіткої роботи буде чудова, правильно виконана, душевна пісня, яку дитина подарує своїм слухачам. Крім того, хотілося б ще звернути увагу на врахування індивідуальних особливостей дитини.

Тільки працюючи певний час, педагог сам відчує, який саме репертуар посильний тій чи іншій дитині. В однієї краще підуть рухливі пісні, інша – по натурі, по характеру – спокійна, врівноважена – і для неї слід добирати наспівні, ліричні мелодії. Обов’язково слід вважати на риси характеру дитини.

Для того, щоб міні-заняття з обдарованими дітьми були більш цікавими, і не зводилися лише до розвитку співацьких навичок, я пропоную дітям виконувати невеликі художні вправи, але обов’язково пов’язані з музикою. В моїй практиці був такий випадок: на занятті працювали 3 дівчаток (5 і 6 років). Після того, як ми розспівались і повторили на їх замовлення улюблені пісні, я запропонувала дітям відпочити. І поставила перед ними таке завдання: добрати колір музики і намалювати таку картину, яку вони собі уявили, слухаючи музику. Дівчатам було надзвичайно цікаво. А для слухання я поставила «Сумну пісеньку» П.І Чайковського.

Потім свої малюнки вони показали своїм одногрупникам і поділились своїми враженнями.

Такі вправи-етюди не тільки допоможуть відпочити, а й сприяють розвитку художньо-естетичних навичок, знань і вмінь.

Підводячи підсумок свого вище сказаного, хочу додати, що для визначення рівня розвитку музичних здібностей у ДНЗ на початку року доцільно проводити музичне діагностування. Найкраще його проводити на початку навчального року в жовтні. Для цього я користуюся матеріалами, які розробила група фахівців з м. Миколаєва. З цього я вибрала для себе найбільш вдалі вправи, ігри. Результати цих діагностичних вправ слід записувати в зошиті і порівняти їх з показниками рівня розвитку музичних здібностей в кінці року. Слід зауважити, що в Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», яку ми зараз всі активно опрацьовуємо, фахівцями розроблено характеристику і особливості розвитку обдарованої дитини. Крім того, висунуті певні критерії і вимоги, яким ми, педагоги, маємо відповідати, працюючи з такими дітьми.

ЛІНИВІ

ВАРЕНИКИ

МЕТА:

Продовжувати знайомити дітей з їхніми правами на прикладі казкових героїв. Учити дітей свідомо оцінювати ситуацію. розвивати відчуття захисту, підтримки. Виховувати негативне ставлення до будь-яких форм насильства.

Обладнання: Ляльки, ширма.

Дійові особи: Вовк, Лисиця, Червона шапочка, Ведмідь.

І дія

(Діалог Вовка і Лисиці).

Вовк. Здоров, руда!

Лисиця. І тобі не хворіти! Як справи, вовче?

Вовк. Та так, погано. Ліс зовсім опустів, нічим і поживитися. М'яса вже три дні не їв. Такі то справи наші кепські.

Лисиця. І в мене так само. Люди всі курники позакривали – ні до курей, ні до гусей не добратися. Скоро з голоду помру, їй Богу.

Вовк. Видно прийдеться до людей в село іти. Їжу собі шукати.

Лисиця. А стривай-но, вовче. Є ідея. Давай ми зробимо засідку отут на галявині. Дивися, сонечко припікає, а грибів – Сила-силенна. Дивимося, а їжа сама до нас прийде. А ми тут, як тут!

ІІ дія

(Співаючи, іде Червона Шапочка. На зустріч їй виходить Лисиця)

Лисиця. Ай-яй-яй! Яка гарна дівчинка. Мила, чепурна, а красуня яка! І що ж ти в такий ліс страшний забрила, дитинко?

Червона Шапочка. А я до своєї бабусі іду. Вона живе он там, за ліском.

Лисиця. Та невже! І смачненьке щось їй певно несеш? Так?

Червона Шапочка. Так пиріжечки. Ось з грибами, ще зовсім тепленькі.

Лисиця (в сторону) Ой, аж в голові паморочиться від голоду. Ну нічого, зараз я її до Вовка відправлю.

Лисиця ( до Червоної Шапочки) Але ж ця стежка зовсім в інший бік веде. А до бабусі тобі треба іти он тією стежкою.

(Червона Шапочка пішла в протилежну сторону, а Лисиця дзвонить Вовкові)

Лисиця. Ось і вечеря вже сама до нас прийшла. Смачненька! Зараз я Вовкові подзвоню, нехай зустріне цю милу дівчинку. Ало, Вовче! Привіт! Зустріла я тут одну милу дівчину, та ще й з пиріжками. І відправила я її прямісінько до тебе. Зустрічай, друже! І чекай мене на вечерю! Кінець зв’язку!

Вовк. Так, так. Завдання зрозумів. Чекаю. Кінець зв’язку.

ІІІ дія

Вовк. А чи схожий я на бабцю? Схожий-схожий. От ще хустку пов'яжу. А доки вона підійде, трохи подрімаю. (Дрімає)

(Підходить Червона Шапочка)

Червона Шапочка. Добридень, бабусю!

Вовк. Доброго, доброго!

Червона Шапочка. Як твоє здоров'я, бабусенько?

Вовк. Та так, онученько. Слабну я, слабну. От якби я щось з'їла, то може б і покращало мені.

Червона Шапочка. От пиріжечки, тепленькі, з начинкою з грибів. Сама ліпила!

Вовк (грізно). Давай сюди, швидше!

Червона Шапочка (в сторону). Щось бабуся сьогодні дивна. Чи то охрипла, чи що з нею сталося?

(Входить Ведмідь. Співає).

Я Ведмідь - набрідь, я іду-бреду.

І на когось набреду, бо голодний дуже я.

Де ж ти їжечко, моя?

Ведмідь (до вовка). Здоров, старий! А що це ти так прибрався? Окуляри надів, хустку. Ха-ха-ха. (Сміється). Чисто бабуся.

Вовк. Іди, звідкіля прийшов. Не заважай мені!

Червона Шапочка. Так я і знала, що це ніяка не бабуся.

Ведмідь. Та яка ж це бабуся. Це лісовий волоцюга, Вовк-панібрат.

Вовк. Ах ти ж, і знову діло зірвав. Ох і дістанеться мені від Лисиці.

(Вбігає Лисиця).

Лисиця. Ну і де ж вечеря, Вовче?

Лисиця (до Ведмедя) І тобі смачненьким запахло?

Червона Шапочка. А ніякої вечері не буде. Спасибі, Ведмедю, що врятував мене від цих ледацюг. А за це я пригощу тебе ось цими пиріжками.

Ведмідь. Спасибі, дитинко, на доброму слові.

Ведмідь (до Вовка і Лисиці) Знайте, ледацюги. Що на світі діточок потрібно охоронять. І ніхто в усьому світі їх не сміє ображать.